Випускники училища – Герої Радянського Союзу


В стінах училища навчались вісім майбутніх Героїв Радянського Союзу.
В цьому розділі подана коротка інформація про їх життєвий шлях та розповідь про подвиг.




Дидишко Олександр Іванович,
випускник 1929 року, коваль







Герой Радянського Союзу - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 11 квітня 1940 року (медаль «Золота Зірка» №479).
Учасник радянсько-фінляндської війни 1939-40 років.
Учасник Великої Вітчизняної війни із червня 1941 року.
Командир 43-го Демидовского гарматного артилерійського полку, полковник
Загинув смертю хоробрих 5 лютого 1944 рік у бою за місто Городок Вітебської області Білорусії
Нагороджений орденом Леніна, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-й ступеня, Червоної Зірки.



Командир дивізіону 301-го гаубичного артилерійського полку ( 7-я армія, Північно-Західний фронт) капітан Олександр Дидишко в боях на виборзькому напрямку (Карельський перешийок) із грудня 1939 року по лютий 1940 року вміло керував діями довіреного йому артилерійського дивізіону, у результаті чого було знищено п'ять батарей противника, висаджено у повітря кілька дотів і дзотів.





Івашина Іван Вакулович, випускник 1939 року, коваль







Герой Радянського Союзу - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року (медаль «Золота Зірка» №1779).
Учасник Великої Вітчизняної війни із червня 1941 року.
Командир орудія, сержант
В 1945 році И.В. Івашин став офіцером, закінчивши Київське артилерійське училище. Із цього ж року - у запасі.
До виходу на пенсію працював вихователем у ПТУ № 21 у місті Києві.
Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-й ступеня, медалями.



Командир орудія 911-го артилерійського полку ( 340-я стрілецька дивізія, 38-я армія, Воронезький фронт) сержант Іван Івашин при форсуванні ріки Дніпро в районі села Нові Петровці Вишгородського району Київської області України 29 вересня – 2 жовтня 1943 року влучним артилерійським вогнем прямим наведенням забезпечив переправу й закріплення на плацдармі стрілецьких підрозділів.





Левчук Семен Лук’янович, випускник 1938 року, горновий доменної печі







Герой Радянського Союзу - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року (медаль «Золота Зірка» №5131).
Командир ланки 20-го гвардійського авіаційного полку 3-й гвардійської авіаційної дивізії 3-го гвардійські авіаційні корпуси авіації далекої дії
В 1948 році закінчив Вищу офіцерську льотно-тактичну школу. Продовжував службу у військово-повітряних силах.
«Військовий льотчик 1-го класу»
З 1959 року полковник Левчук - у запасі.
Жив у Дніпродзержинську.
Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-й ступеня, Червоної Зірки, медалями.



Гвардії старший лейтенант Левчук виконував завдання командування по бомбардуванню важливих об'єктів у глибокому тилу супротивника, скупчень його військ, фотографуванню результатів бомбардувань і освітлювачем, викликаючи на себе вогонь ворожої зенітної артилерії, на літаку Ил-4 зробив 221 бойовий виліт на бомбардування й фотографування військ і об'єктів, скинув понад 400 тонн бомб.





Ліпілін Олександр Олексійович, випускник 1931 року, токар







Герой Радянського Союзу - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 лютого 1942 року (медаль «Золота Зірка» №677).
З червня 1941 р командир ланки 41-го винищувального авіаційного полку
З 1942р – пілот, командир ескадрилії, заступник командира авіаполку №5 Першої перегоночної авіаційної дивізії
із грудня 1949 року - командир авіаполку
із грудня 1951 року - заступник командира, командир авіадивізії, що дислокувалася на території Польщі
З 1961 року полковник А.А.Ліпілін - у запасі.
До 1984 року працював інженером у Дослідницькому конструкторському бюро П.О.Сухого. Займався розробкою технічних інструкцій для експлуатації й обслуговуванню реактивных літаків і надзвукових винищувачів.
Жив у Москві.
Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Вітчизняної війни 1-й ступеня, 2 орденами Червоної Зірки, медалями.



Учасник Великої Вітчизняної війни із червня 1941 року.
Командир ланки 41-го винищувального авіаційного полку ( 7-я змішана авіаційна дивізія, Північно-Західний фронт) старший лейтенант Олександр Ліпілін до жовтня 1941 року здійснив 112 успішних бойових вильотів, у повітряних боях збив 9 літаків супротивника, спалив на землі більше 30 автомашин з боєприпасами, зруйнував 4 переправи.





Логвиненко Микола Павлович, випускник 1938 року, слюсар







Герой Радянського Союзу - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1943 року (медаль «Золота Зірка» №1144).
Учасник Великої Вітчизняної війни із червня 1941 року.
- командир ланки, командир ескадрилії винищувальної авіації, капітан,
- воював на Північно-Західному, Сталінградському, Північно-Кавказькому й іншому фронтах
З липня 1946 року майор Н.П. Логвиненко — у запасі.
Жив у Києві
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-й і 2-й ступеня, медалями.



Командир ескадрильї 293-го винищувального авіаційного полку ( 287-я винищувальна авіаційна дивізія, 4-я повітряна армія, Північно-Кавказький фронт) капітан Микола Логвиненко до травня 1943 року зробив 245 бойових вильотів, в 76 повітряних боях особисто збив 16 і в складі групи 2 літаки противника. Штурмовими діями знищив 5 танків, близько 40 автомашин, 2 зенітні батареї, залізничний міст через Дніпро.





Невпряга Микола Тимофійович – учень 1940/1941 рік







Герой Радянського Союзу - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року (медаль «Золота Зірка» № 4879).
Почесний громадянин м.Новомосковська
Нагороджений орденами Леніна , Вітчизняній війни І ступеню, «За мужність», "За заслуги", орденом Богдана Хмельницького.


Командир відділення 1077-го стрілецького полку 316-й стрілецької дивізії 46-й армії 2-го Українські фронти червоноармієць Невпряга в ніч на 5 грудня 1944 , при форсуванні ріки Дунай в районі населеного пункту Тьокьоль (15 кілометрів південніше Будапешта, Угорщина) у числі перших досяг правого берега й увірвався у ворожу траншею.


Коли супротивник почав обстріл батальйону із шестиствольних мінометів з боку ближньої дамби, Невпряга в складі роти зробив стрімкий кидок і брав участь у придушенні вогневих крапок і знищенні розрахунків мінометів.


У боях по втриманню плацдарму брав участь у відбитті шістнадцяти ворожих контратак, що сприяло втриманню захопленого плацдарму. Батальйон за добу боїв знищив понад 550 ворожих солдатів і офіцерів, два шестиствольних міномети, 5 станкових і 12 ручних кулеметів, 2 бронетранспортери й кілька танків.




Солдатенко Василь Григорович – випускник 1938 року, машиніст крана







Герой Радянського Союзу - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року( медаль «Золота Зірка» №3531).
В 1947 році закінчив Ленінградське військове училище зв'язку,
в 1956 році — Військову академію зв'язку. Проходив службу в складі Центральної групи військ, Ленінградського й Білоруського військових округів.
З 1969 року підполковник Солдатенко — у запасі.
Жив у Мінську.
Нагороджений орденами Леніна (16.10.43), Вітчизняної війни 1-й ступеня (06.04.85), Червоної Зірки (30.12.56), медаллю "За бойові заслуги" (02.02.43), іншими медалями.


6-й артилерійський полк 74-й стрілецької дивізії 13-й армії Центрального фронту у вересні 1943 року просуваючись до Дніпра, двічі форсував ріку Десна (у районі села Вишеньки Коропского району Чернігівської області й південніше Чернігова). Старший радіотелеграфіст штабної батареї молодший сержант Солдатенко брав участь у боях по захопленню плацдармів, підтримував зв'язок дивізіонів полку зі стрілецькими підрозділами.


21 вересня 1943 року дивізія вийшла до Дніпра й наступних дня початку його форсування в села Комарин (нині селище міського типу Гомельської області). Солдатенко, одержавши наказ встановити зв'язок з одним з полків на плацдармі, переборов ріку. Він увесь час перебував у бойових порядках піхоти, передавав дані артилерійському дивізіону, що вогнем наніс ворогові значна втрата в живій силі й техніку. Коли зв'язок був порушений, молодший сержант Солдатенко під вогнем супротивника зумів його відновити. Брав участь у відбитті контратак супротивника.




Калина Олександр Данилович – випускник 1929 року







Герой Радянського Союзу - Указ Президії Верховної Ради СРСР від 21 серпня 1964 року (медаль «Золота Зірка» №11213).
В 1947-1948 роках – льотчик-випробувач Науково-дослідного інституту ЦПФ
В 1948-1955 роках – льотчик-випробувач авіазаводу № 30 (нині – Московське авіаційне виробниче об'єднання);
В 1955-1965 роках – льотчик-випробувач ОКБ А.Н. Туполева.
Заслужений льотчик-випробувач СССР (1961 рік), підполковник.
Жив у Москві.
Нагороджений орденом Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Вітчизняної війни 1-й ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора, 3 орденами Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», медалями.


У роки Великої вітчизняної війни - пілот, командир авіаескадрилії 1-й авіаційної транспортної дивізії, заступник командира 3-й окремої авіаційної дивізії зв'язку. За роки війни виконав біля 250-і бойових вильотів у тил ворога для висадження парашутистів, транспортування боєприпасів і інших вантажів партизанам, а також на лінію фронту для доставки боєприпасів і озброєння.
У повоєнні роки випробовував реактивні бомбардувальники Мул-28, пасажирські літаки Мул-12, Ту-124 і Ту-134; брав участь у випробуваннях літаків Ту-22, Ту-104 і інших.
Звання Героя Радянського Союзу отримав за мужність і героїзм, виявлені при випробуванні нової авіаційної техніки.